дать наказ

1) gener. ein Mandat erteilen

2) law. einen Auftrag geben

 evästää

- дать наказ

- давать наказ

* * *

наказ, -зу муж.

- дать жару

- дать созреть

- дать фору

- дать плохую оценку

- дать наказ

- дать поесть

- дать себя в обиду

- дать перезреть

- дать промашку

* * *

совер. в разн. знач. даць

(неоднократно) разг. падаваць

1) вин. п. castigar vt; corregir (непр.) vt ( с воспитательной целью); sancionar vt ( взыскать)

2) разг. шутл. ( ввести в расход) hacer gastar

* * *

1) вин. п. castigar vt; corregir (непр.) vt ( с воспитательной целью); sancionar vt ( взыскать)

2) разг. шутл. ( ввести в расход) hacer gastar

* * *

1) gener. (дать наказ, поручить) ordenar, castigar, corregir (с воспитательной целью), preceptuar, sancionar (взыскать)

2) colloq. (ââåñáè â ðàñõîä) hacer gastar

3) Chil. sacar a uno el añil

нака́зывать

см. наказа́ть.

* * *

см. наказать I

см. наказать II

* * *

см. наказать I

см. наказать II

* * *

1) gener. (дать наказ, поручить) ordenar, corregir (с воспитательной целью), preceptuar, sancionar (взыскать), castigar, disciplinar (розгами)

2) colloq. (ââåñáè â ðàñõîä) hacer gastar, juiepear

3) law. penar

4) mexic. limpiar

5) Hondur. repicar

6) Cub. meter guano, cujear

1) punir vt; châtier vt ( покарать); corriger vt

2) (дать наказ, наставление) уст. dire vt; ordonner vi de ( приказать)

* * *

1) gener. infliger une correction

2) colloq. apprendre à vivre à (qn), assaisonner

3) liter. mettre (qn) à l'amende

4) school.sl. coller

5) argo. morfler

1) ( подвергнуть наказанию) punire, castigare

2) ( ввести в расход) far pagare

3) ( воспользоваться ошибкой) far scontare, penalizzare

* * *

1) punire vt юр.; condannare vt, castigare vt ( в быту)

2) прост. ( ввести в убыток) alleggerire vt, sottrarre vt

( дать наказ) comandare vt, ordinare vt (di + inf), ingiungere vt

* * *

1) gener. far giustizia, mettere in castigo, mettere in penitenza

2) colloq. medicare

1)

2) книжн. (дать наказ, посоветовать)

* * *

(повелеть) загадаць

Составной глагол. Основное слово:

каласаш

1) наказ, приказ, розказ (-зу), загад (-ду), (стар.) розказання, (предписание) припис (-су). [Невже кривавий наказ оцей дала вам королева? (Грінч.). Біда не знає приказу (Ном.). А батько наче забув панський загад (М. Вовч.). Лісник пильнував панського розказу (М. Вовч.)]. Строгий -каз - гострий, суворий наказ. -каз по армии - наказ військові. По -зу - з наказу. Согласно -зу и -за - згідно з наказом, відповідно до наказу. Во исполнение -за - виконуючи наказ. Уплатить тому-то или его -зу - заплатити такому-то або за його наказом. Дать -каз - наказати, наказ(а) видати. Исполнить -ние - розказ (наказ) учинити, виконати;

2) стар. (учреждение) - приказ (-зу);

3) стар. - см. Завещание.

* * *

1) нака́з, -у; ро́зказ, -у, зака́з, -у; за́гад, -у

2) ист. прика́з

отдать

1) віддавати, віддати, відступати, відступити кому що. -ать назад - повертати, повернути. -вать все свои силы, всё своё время чему - усі сили свої, увесь свій час віддавати чому, усі сили свої обертати (покладати) на що. -дать свою жизнь чему - своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. -дать богу душу - богу душу віддати. -ать долг, долги - віддати, повернути кому борг, повіддавати, повертати борги. Не - дать (долга) - (шутл.) віддати на жидівське пущення (на жидівського Петра). -вать деньги в долг, взаймы, на проценты - давати гроші в позику, на процент. Срв. Долг. -ать в-наём, в- наймы кому что - наймати, на(й)няти кому що. -дать на хранение, на продержание - дати на перехованку, на передерж(ув)ання. -дать под заклад - дати в (на) заставу, заставити що. - дать в залог (недвижимое имущество) - записати в заставу (нерухоме майно). -дать в дар (пожаловать) кому что - віджалувати, повінити кому що. Он -дал жене половину своего состояния - він віддав (відступив, повінив) жінці половину свого статку. -вать в наследство - поступати в спадок кому. -вать землю в аренду, на откуп - здавати (пускати) землю в посесію, в (на) оренду. -дать рукопись в печать - віддати рукопис до друку, пустити рукопис у друк. -дать приказ, повеление - дати наказ, наказати, звеліти, загадати. -ать поклон - віддавати, віддати поклін кому, (ответно) відклонитися кому. -дать честь, хвалу кому - віддати шану, хвалу кому. -дать долг природе - віддати належне натурі. -дать последний долг кому - останню шану кому віддати. -вать салют - ясу воздавати. -дать кому пальму первенства - віддати (признати) першенство кому. -дать кому справедливость - признати кому справедливість, визнати за ким справедливість. -даю это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор - даю це вам на волю (на вашу волю). -дать на чей суд - дати на чий суд. Не -вать себе отчёта в чём-л. - не здавати собі справи в чому, не тямити чого. Не -даю себе отчёта, что со мною происходит - сам себе не розбираю, що зо мною робиться (діється). Ни в чём не -вать себе отчёта - нічого не приймати до свідомости. -вать в школу - віддавати, записувати до школи кого. -дать в ученье - (від)дати в науку кого. -ать под суд - ставити, поставити на суд, віддавати, віддати до суду кого. -дать город на разрушение (разграбление) - пустити місто на руїну (на пограбування). -ать кого-л. в жертву, в добычу кому, чему - (по)давати, (по)дати, (по)пускати, (по)пустити кого на поталу кому, чому. -ать на посмеяние, на смех - подавати, подати на глум, на сміх кому кого, що. -ать на попечение кому кого - припоручати, припоручити кому кого, що. -дать руку дочери - заручити дочку. -ать дочь замуж - видавати, видати, (від)давати, (від)дати дочку заміж за кого, дружити, одружити дочку з ким. -дать в солдаты, в лакеи - віддати (завдати) в москалі, в льокаї. -дать в услужение, в наймы - (від)дати в службу, в найми, завдати на послуги кого, на(й)няти кого куди. -дать кого под власть (под иго) кому - піддати кого під кого, піддати кого під ярмо кому, піддати кого під чию кормигу. -дать кого, что во власть кому - віддати, попустити кого, що кому. [Не попустимо рідного краю ляхам];

2) (о вкусе, запахе) відгонити, дхнути, душити, безл. відгонитися. Вода -даёт гнилью - вода відгонить (дхне, душить) гнилизною. Его образы -дают чем-то екзотическим - його образи відгонять (дхнуть) чимсь екзотичним;

3) відбивати, відбити. Это ружьё сильно -даёт - ця рушниця дуже відбиває. Пушка -даёт (назад) - гармата відбиває (сідає). -дай назад - оступись! поступись!

4) (отражать звук) віддавати, віддати, відгукувати, відгукнути. Эхо -вало слова - луна відбивала слова;

5) мор. (о снасти) - попускати, попустити. -ать паруса - розпустити, розвинути вітрила. -дать якорь - (за)кинути якір (кітвицю), стати на якір. -дать корму - відвернути корму. -дать причал - віддати кінці, спустити з линов. -дай причал! - віддай кінці! спускай з линов!

6) віддавати, віддати, відлиг(ну)ти; полегшати. На дворе -дало немного - надворі трохи віддало, відлигло. Стужа -даёт - мороз меншає. Больному -дало - хорому полегшало. Отданный - відданий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отд`ать

1) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти ( давать) дава́ти, да́ти; ( отражать звуки) відбива́ти, відби́ти

2) (несов.: иметь какой-л. привкус, припахивать) відго́нити, віддава́ти; тхну́ти

3) (об огнестрельном оружии, о механизме) відбива́ти, відби́ти, віддава́ти, відда́ти

4) ( снасти) мор. віддава́ти, відда́ти; ( отпускать) попуска́ти, попусти́ти

5) (становиться слабее; отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти, віддава́ти, відда́ти; ( становиться легче) ле́гшати, поле́гшати

1. обещать; сулить, посулить, дать слово сделать что-л.; обязаться, дать обязательство в отношении чего-л.

2. клясться, поклясться, торжественно обещать, уверить

Сравни с:

товатлаш

3. желать, пожелать, высказывать (высказать) пожелание, при­ветствие с выражением желания, чтобы осуществилось что-л. хоро­шее

4. грозить(ся), угрожать, высказывать (высказать) угрозу

5. предсказывать, предсказать, предрекать, предречь; заранее со­общить, сказать, что произойдёт в будущем

6. завещать; документально оформлять (оформить) наказ, рас­поряжение на случай смерти

7. сватать, сосватать; добиваться (добиться) согласия выйти за­муж

Сравни с:

путлаш, сӧрасаш, туларташ

8. этн. просить у божества или духа что-л. для себя с обязатель­ством затем принести жертву

9. Г.

Сравни с:

шонаш

10. перен. обещать (о погоде, времени дня, сезона, года и т. д.), предвещать, указывать на близкое наступление или появление чего-л.

1) (действие) - а) наставляння, настановляння, оконч. наставлення, настановлення; б) см. Надстав 1; в) наставляння; насторожування; наводження; ставлення; оконч. наставлення; настороження; наведення; поставлення; г) навчання, напучування, нарозумляння, напоумляння, оконч. навчення, напучення и напутіння, нарозумлення, напоумлення. Срв. Наставлять;

2) (назидание) наука (ед. и мн.), навчання, напучування, напучення и напутіння (-ння), направа, (совет) порада, рада. [А чом ти не слухалась, як я тебе навчала? - Казала: проси! А ти слухалась моєї науки? (Тесл.). Банальна і нічим з дією не зв'язана наука в останніх словах цієї драми (Крим.). «Треба казати, що все є найкраще» - Кандід уважно слухав цю науку і безоглядно вірив їй (Кандід). Докучили мені повсякчасні навчання тітчині (Богодух.). Замовк і став слухати їх навчання (р. п. ед. ч.) (Країна Сліпих). Батькового напучування не забувай, сину! (Харківщ.). Вона давно звикла слухати такі напутіння од своєї мачухи і вже не огризалась (Н.-Лев.). Прошу вашої направи, як мені на суді казати (Червоногр.)]. Давать, дать, делать, сделать -ние - давати, дати науку; см. Наставлять, наставить 4. [Надумав дати науку своїм дітям, як їм жити (Н.-Лев.)]. Я не нуждаюсь в ваших -ниях - я не потребую вашої науки (направи), вашого навчання;

3) (инструкция) інструкція, наказ (-зу), (руководство) порадник; (указание) вказівка.

* * *

1) ( действие) наставля́ння, настановля́ння, настано́влення; навча́ння, повча́ння, напу́чування, напуча́ння, напу́чення

2) ( поучение) нау́ка, повча́ння; (указание, совет) напу́чення, напуті́ння

3) (руководство, инструкция) пора́дник

изволить бути ласкавим, зволяти, зволити; см. Соизволять. [Ох, вовче братіку, зволь-же нам хоч пісню заспівати (Рудч.). Нащо бог зволив серце дати (Чуб. V)]. Почему не -лите сесть? - чому не ласкаві сісти? Чего -лите? - що зволите сказати (наказати)? Що ваша ласка? Что -лите дать, поблагодарим - що буде ваша ласка дати (що будете ласкаві дати), за те подякуємо. Барин -лил приказать - пан наказали (мн. ч.), дали наказ. Барыня -лит почивать - пані спочивають (мн. ч.). Вы -лите шутить - ви здорові шуткуєте (жартуєте). Как сами -лите знать - як сами, здорові, знаєте. Изволь - будь ласка, зволи. Извольте - будь ласка, зволіте, звольтеся. [Один подасть йому вмивальню срібну, а хто зливальницю, хто утиральник: «Зволіте, ваша честь, прохолодитись» (Куліш)]. -вольте получить - будь ласка візьміть, звольтеся взяти. Изволь, я согласен - гаразд, я згоджуюсь; хай буде так, я згоджуюсь. Не -вольте беспокоиться - прошу вас (будь ласка) - не турбуйтеся.

- давать определение

- давать клятву

- давать наказ

- давать маленькими дозами

* * *

несовер. в разн. знач. даваць

см. дать